У 1965 році на факультеті кібернетики КНУ імені Тараса Шевченка був створений перший університетський обчислювальний центр в СРСР. Метою нового підрозділу було об’єднання обчислювальних ресурсів для вирішення наукових та прикладних завдань: від математичного моделювання до автоматизації дипломних робіт. Першою машиною центру була 'Мінськ-22', на якій студенти та викладачі виконували обчислення вручну за допомогою магнітних стрічок.
У 1978 році було завершено будівництво окремої адміністративної будівлі на вулиці Володимирській з сучасними обчислювальними залами та читальними кімнатами. Це дозволило збільшити кількість одночасно підключених користувачів з 30 до 200. Центр активно впроваджував операційну систему ЄС ЕОМ, створював локальні мережі на базі комп’ютера 'Універсал-1' і організовував перші курси програмування для викладачів і студентів.
Після відновлення незалежності України Центр розширив спектр послуг: були створені лабораторії з адміністрування мереж і баз даних. У 1995 році було встановлено перший сервер на UNIX, що дозволило реалізувати клієнт–серверні архітектури для наукових проєктів у галузях геофізики та комп’ютерної лінгвістики. Паралельно було запроваджено курси з мов C/C++, Java, а згодом і Python, що дало змогу вийти на міжнародні стандарти програмування.
У цей період Центр зосередився на цифровізації внутрішніх університетських сервісів. Були створені перші вебпортали для студентів і викладачів, а поштові служби переведено на захищену внутрішню інфраструктуру. Завдяки віртуалізації та централізованому зберіганню даних покращилась якість надання ІТ-послуг.
З поширенням хмарних технологій Центр почав інтегрувати гібридні хмарні сервіси в екосистему університету. Було впроваджено автоматичне резервне копіювання, доступ до ліцензійного програмного забезпечення та цифрову ідентифікацію користувачів. ІТ-інфраструктура оптимізувалася з акцентом на масштабованість і безпеку.
У відповідь на глобальну пандемію Центр оперативно адаптував системи для підтримки дистанційного навчання та роботи. Були впроваджені VPN-сервіси, хмарні інструменти співпраці та захищені методи автентифікації. Співробітники забезпечували цілодобову підтримку для безперервного функціонування навчального процесу.
Сьогодні ІОЦ зосереджується на створенні стійкого, захищеного та інноваційного ІТ-середовища. Впроваджуються сучасні протоколи кібербезпеки, моделі доступу на основі довіри (zero trust) та системи моніторингу на базі ШІ. Центр і надалі відіграє ключову роль у цифровій трансформації університету.